Четвер
28 травня
Я досліджую світ
Тема. Правила
поведінки у лісі.
Дивись, уважно слухай та запам’ятовуй!
Українська мова
Тема. Сучасна українська дитяча література.
Наталка
Малетич «Парасолька»,
Ірен Роздобудько «Дикі образи дикобраза»
Дивись та уважно слухай!
Прочитай самостійно:
Наталка Малетич
ПАРАСОЛЬКА
Одного похмурого ранку мама будила Марка, а йому так не хотілося
вставати! Він розплющив одне око, побачив, що надворі йде дощ.
— Не хочу до школи, дощ падає…
— А я хочу, — раптом почув Марко чийсь тихенький голосочок. — Я люблю дощ.
— Ти хто?!
— Я — парасолька. І мені вже набридло сидіти в шафі…
Марко розплющив уже обидва ока, миттю зіскочив з ліжка й витягнув із шафи свою синю парасольку. Кольорові автомобільчики на ній ніби чекали, щоб кудись поїхати.
— Збирайся швидше, хочу під дощ! — наказала парасолька.
— Ти вмієш розмовляти… — вражений Марко відразу почав одягатися.
— Не хочу до школи, дощ падає…
— А я хочу, — раптом почув Марко чийсь тихенький голосочок. — Я люблю дощ.
— Ти хто?!
— Я — парасолька. І мені вже набридло сидіти в шафі…
Марко розплющив уже обидва ока, миттю зіскочив з ліжка й витягнув із шафи свою синю парасольку. Кольорові автомобільчики на ній ніби чекали, щоб кудись поїхати.
— Збирайся швидше, хочу під дощ! — наказала парасолька.
— Ти вмієш розмовляти… — вражений Марко відразу почав одягатися.
Дощ лив як з відра. Хлопчик у своїх
яскраво-синіх ґумаках чалапав за мамою й тихенько розмовляв з парасолькою:
— А чому ти так любиш дощ?
— Бо він схожий на музику. Послухай, як стукають краплі по ри́нвах *1 та підвіконнях, подивися, якими чудесними бульбашками скачуть по калюжах. І найголовніше: без мене ти змок би до нитки, — пояснила парасолька. — Ти можеш застудитися, а я ні. Тому мені подобається тебе оберігати.
У школі Марко розклав парасольку сохнути в кутку класу, серед інших парасольок.
«Цікаво, чи й вони такі ж чарівні, як моя?» — подумав хлопчик і побіг до друзів. Про ранкову пригоду він не розповідав нікому. Хто б повірив, що парасолька розмовляє?
Увечері, коли Марко йшов із татом додому, вітер раз у раз намагався видерти парасольку з рук.
— Тепер я тебе захищаю, — прошепотів Марко.
Та хоч як міцно хлопчик тримав парасольку, вітер таки висмикнув її з рук і поніс вулицею. Парасолька пролетіла кілька метрів, шубовснула в калюжу і загойдалася на хвильках. Вона була мов кораблик — зі щоглою, але без вітрил.
— Важкий у тебе видався день, — співчутливо говорив хлопчик, миючи під душем кольорові автомобілі на синій тканині.
— Зате я нині політала і поплавала, — задоволено промовила парасолька. — Мені так сподобалося!
— І мені дуже сподобалося йти з тобою до школи, — усміхнувся Марко.
— А чому ти так любиш дощ?
— Бо він схожий на музику. Послухай, як стукають краплі по ри́нвах *1 та підвіконнях, подивися, якими чудесними бульбашками скачуть по калюжах. І найголовніше: без мене ти змок би до нитки, — пояснила парасолька. — Ти можеш застудитися, а я ні. Тому мені подобається тебе оберігати.
У школі Марко розклав парасольку сохнути в кутку класу, серед інших парасольок.
«Цікаво, чи й вони такі ж чарівні, як моя?» — подумав хлопчик і побіг до друзів. Про ранкову пригоду він не розповідав нікому. Хто б повірив, що парасолька розмовляє?
Увечері, коли Марко йшов із татом додому, вітер раз у раз намагався видерти парасольку з рук.
— Тепер я тебе захищаю, — прошепотів Марко.
Та хоч як міцно хлопчик тримав парасольку, вітер таки висмикнув її з рук і поніс вулицею. Парасолька пролетіла кілька метрів, шубовснула в калюжу і загойдалася на хвильках. Вона була мов кораблик — зі щоглою, але без вітрил.
— Важкий у тебе видався день, — співчутливо говорив хлопчик, миючи під душем кольорові автомобілі на синій тканині.
— Зате я нині політала і поплавала, — задоволено промовила парасолька. — Мені так сподобалося!
— І мені дуже сподобалося йти з тобою до школи, — усміхнувся Марко.
*1
Ри́нва — труба або жолоб для стікання води.
Дивись та уважно слухай!
Прочитай самостійно:
Ірен Роздобудько
ДИКІ ОБРАЗИ ДИКОБРАЗА
В одному прадавньому лісі жило маленьке звірятко — Невідомо-Хто.
Воно мало таку ніжну й тонку шкіру, що на сонці крізь неї просвічувалося тремтливе серденько. Крапля дощу чи листок, що зривався з дерева й падав на Невідомо-Кого, завдавали йому неабияких прикрощів. І тому Невідомо-Хто весь час ховалося у своїй нірці під жму́тком *1 торішнього листя.
Одного разу Невідомо-Хто вирішило: «Не можу так більше жити!» — і вийшло на прогулянку. На межі лісу й поля воно побачило зграю мишей і зраділо: миші були дуже схожі на нього. Тільки мали хутряні шубки й були страшенно прудкі. Невідомо-Хто втішилося, що зустріло друзів. Але миші хором сказали:
— Ти не з нашого пле́мені *2. Ми не хочемо тебе знати!
Невідомо-Хто повернулося до своєї нірки й запорпалося носом у листя. Тієї ночі воно погано спало, увесь час крутилося уві сні, чухало спинку й попискувало. А коли настав ранок, Невідомо-Хто зі здивуванням помітило, що на ньому виросла... голка.
— Ось хто я тепер — єдиноріг! — зраділо Невідомо-Хто й пішло до єдинорогів.
Єдинороги були великі й суворі. Вони кресали копитами:
— Геть! Ти — не з нашого племені! Краще не потрапляй нам під ноги — розтопчемо!
І Невідомо-Хто знову заховалося у нірку. І знову погано спало...
А під ранок біля тої голки з’явилася ще одна...
— Тепер я — справжній олень! — подумало Невідомо-Хто і вирушило до оленів.
Але красені-олені навіть не почули, що до них хтось гукає!
Наступної ночі біля тих двох голок виросла третя. Це було дуже схоже на корону.
— Я, мабуть, принц! — вирішило Невідомо-Хто й пішло шукати своє королівство.
Але його гнали звідусіль. У звірів був свій цар — лев, у птахів — орел, у риб — кит. І всі сміялися із незграбного шукача трону. А після кожної ночі, впродовж якої Невідомо-Хто ображено сопіло і зітхало, з’являлися нові й нові більшим за самого себе вдвічі. Йому було важко носити своє колюче й гостре вбрання, але тепер уже ніхто не наважувався образити його. Дуже вже грізно стирчали голки!
...І тепер, коли у Дикобраза питають, чому він так одягнений, він сумно хитає головою і каже:
— О, це все — від диких образ...
Воно мало таку ніжну й тонку шкіру, що на сонці крізь неї просвічувалося тремтливе серденько. Крапля дощу чи листок, що зривався з дерева й падав на Невідомо-Кого, завдавали йому неабияких прикрощів. І тому Невідомо-Хто весь час ховалося у своїй нірці під жму́тком *1 торішнього листя.
Одного разу Невідомо-Хто вирішило: «Не можу так більше жити!» — і вийшло на прогулянку. На межі лісу й поля воно побачило зграю мишей і зраділо: миші були дуже схожі на нього. Тільки мали хутряні шубки й були страшенно прудкі. Невідомо-Хто втішилося, що зустріло друзів. Але миші хором сказали:
— Ти не з нашого пле́мені *2. Ми не хочемо тебе знати!
Невідомо-Хто повернулося до своєї нірки й запорпалося носом у листя. Тієї ночі воно погано спало, увесь час крутилося уві сні, чухало спинку й попискувало. А коли настав ранок, Невідомо-Хто зі здивуванням помітило, що на ньому виросла... голка.
— Ось хто я тепер — єдиноріг! — зраділо Невідомо-Хто й пішло до єдинорогів.
Єдинороги були великі й суворі. Вони кресали копитами:
— Геть! Ти — не з нашого племені! Краще не потрапляй нам під ноги — розтопчемо!
І Невідомо-Хто знову заховалося у нірку. І знову погано спало...
А під ранок біля тої голки з’явилася ще одна...
— Тепер я — справжній олень! — подумало Невідомо-Хто і вирушило до оленів.
Але красені-олені навіть не почули, що до них хтось гукає!
Наступної ночі біля тих двох голок виросла третя. Це було дуже схоже на корону.
— Я, мабуть, принц! — вирішило Невідомо-Хто й пішло шукати своє королівство.
Але його гнали звідусіль. У звірів був свій цар — лев, у птахів — орел, у риб — кит. І всі сміялися із незграбного шукача трону. А після кожної ночі, впродовж якої Невідомо-Хто ображено сопіло і зітхало, з’являлися нові й нові більшим за самого себе вдвічі. Йому було важко носити своє колюче й гостре вбрання, але тепер уже ніхто не наважувався образити його. Дуже вже грізно стирчали голки!
...І тепер, коли у Дикобраза питають, чому він так одягнений, він сумно хитає головою і каже:
— О, це все — від диких образ...
*1
Жму́ток — невелика в’язка чого-небудь; пучок.
*2 Пле́м’я — рід, група близьких людей чи тварин.
*2 Пле́м’я — рід, група близьких людей чи тварин.
На допомогу батькам:
Все про звуки. Звуковий аналіз
слів.
Математика
Тема . Діаграми Венна. Істинні та хибні висловлювання. Повторення.
Передивитися
уважно відеоролик, запропоновані завдання виконувати у зошитах.
Виконай самостійно
завдання у зошиті з математики част.4 стор. 40 № 4 урок 128. Матеріали уроку 129 стор.
40-42 опрацювати самостійно, якщо
потрібна допомога зверніться до батьків.
Матеріали уроків
131-132 стор. 43-45 опрацювати
самостійно, якщо потрібна допомога зверніться до батьків.
Немає коментарів:
Дописати коментар